1. Словник української мови Грінченка

заблудити

Заблуди́ти, -джу́, -диш

гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заблудити — заблуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заблудити — -уджу, -удиш, док. 1》 Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію. 2》 Випадково зайти куди-небудь, приблукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заблудити — ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  4. заблудити — ЗАБЛУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док. 1. Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Шевч. Словник української мови в 11 томах