заблудити
ЗАБЛУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док.
1. Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію.
Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Шевч., І, 1951, 4);
Можна заблудити в лабіринті стежок, але партизани хутко привчаються і темної ночі знаходити стежку до своєї землянки (Шер., В партиз. загонах, 1947, 92);
Заблудив [зв’язківець] і тепер ніяк не може розібрати, де права сторона, а де ліва (Трубл.,; І, 1955, 43).
2. Випадково зайти куди-небудь, приблукати.
Замість до свойого передпокою заблудив до кухні (Фр., IV, 1950, 38);
Минулося багато вже годів, Як я поміж людьми блукаю; І от я знов додому заблудив (Вас., II, 1959, 486);
*Образно. А воля в гостях упилась Та до Миколи поблудила… (Шевч., II, 1953, 47).
Значення в інших словниках
- заблудити — заблуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заблудити — -уджу, -удиш, док. 1》 Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію. 2》 Випадково зайти куди-небудь, приблукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заблудити — ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- заблудити — Заблуди́ти, -джу́, -диш гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101. Словник української мови Грінченка