заблуда
ЗАБЛУ́ДА, и, ж. і ч., розм.
1. Людина, що збилася зі шляху, заблудила.
2. зневажл. Те саме, що приблу́да.
Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Перв., Слов. балади, 1946, 142);
*Образно. Її врода нагадувала степове чисте озерце, в якому відбивалося й далеке сонячне небо, й біла заблуда-хмаринка (Дмит., Наречена, 1959, 117).
3. рідко. Те саме, що за́блуд.
Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Граб., І, 1959, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заблуда — заблу́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- заблуда — див. волоцюга; легковажний Словник синонімів Вусика
- заблуда — Заблуканець, як ім. ЗАБЛУКАНИЙ; ЗН. зайда, заволока, заброда, приблуда, приплентач; П. омана, р. заблуд. Словник синонімів Караванського
- заблуда — -и, ж. і ч., розм. 1》 Людина, що збилася зі шляху, заблудила. 2》 зневажл. Те саме, що приблуда. 3》 рідко. Те саме, що заблуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заблуда — ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм. Словник синонімів української мови
- заблуда — Заблу́да, -ди об. Заблудившійся. Словник української мови Грінченка