1. Словник української мови Грінченка

забуяти

Забуя́ти, -я́ю, -єш

гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забуяти — забуя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забуяти — -яє, док. Почати буяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забуяти — ЗАБУЯ́ТИ, я́є, док. Почати буяти. Піднялася ярина. Вилізла з землі картопля. Зазеленіло все. Забуяло (Збан., Єдина, 1959, 19); Після дощу стало тихо, а потім забуяло життя — свистять, цвірінькають, стрибаючи по деревах, птахи, літають метелики... Словник української мови в 11 томах