1. Словник української мови в 11 томах

забуяти

ЗАБУЯ́ТИ, я́є, док. Почати буяти.

Піднялася ярина. Вилізла з землі картопля. Зазеленіло все. Забуяло (Збан., Єдина, 1959, 19);

Після дощу стало тихо, а потім забуяло життя — свистять, цвірінькають, стрибаючи по деревах, птахи, літають метелики, повзають комахи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426);

Притух [вогонь] у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (Скл., Святослав, 1959, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забуяти — забуя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забуяти — -яє, док. Почати буяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забуяти — Забуя́ти, -я́ю, -єш гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16. Словник української мови Грінченка