1. Словник української мови Грінченка

завала

Завала, -ли

ж.

1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. Н. Вол. у.

2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. Н. Вол. у. Лелет г зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414.

3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завала — зава́ла іменник жіночого роду велика купа чого-небудь обваленого або зваленого розм. Орфографічний словник української мови
  2. завала — ЗАВАЛ|А| (у шахті) обвал; (на дорозі) барикади, перекриття, загорода; (товарів) нагромадження, скупчення, захаращення, р. звал, (недоброякісних, ще) заваль; (снігу) замет, намет; (криги) зашерет. Словник синонімів Караванського
  3. завала — -и, ж., розм. Те саме, що завал 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завала — ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Словник синонімів української мови
  5. завала — ЗАВА́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що зава́л 2. Жінка швидко пішла по шосе, туди, де мали бути партизани. Через кілька сот метрів вона наткнулася на завалу (Загреб., Європа 45, 1959, 546). Словник української мови в 11 томах