завала
ЗАВАЛ|А| (у шахті) обвал; (на дорозі) барикади, перекриття, загорода; (товарів) нагромадження, скупчення, захаращення, р. звал, (недоброякісних, ще) заваль; (снігу) замет, намет; (криги) зашерет.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завала — зава́ла іменник жіночого роду велика купа чого-небудь обваленого або зваленого розм. Орфографічний словник української мови
- завала — -и, ж., розм. Те саме, що завал 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- завала — ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Словник синонімів української мови
- завала — ЗАВА́ЛА, и, ж., розм. Те саме, що зава́л 2. Жінка швидко пішла по шосе, туди, де мали бути партизани. Через кілька сот метрів вона наткнулася на завалу (Загреб., Європа 45, 1959, 546). Словник української мови в 11 томах
- завала — Завала, -ли ж. 1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. Н. Вол. у. 2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. Н. Вол. у. Лелет г зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414. 3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18. Словник української мови Грінченка