завидки

Завидки, -ків

мн. Зависть. зави́дки беруть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. посл.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завидки — за́видки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. завидки — див. заздрість Словник синонімів Вусика
  3. завидки — ЗАВИДЬКИ мн., заздрощі, жм. завидощі, од. заздрість, зависть, завидющість, д. зависність. Словник синонімів Караванського
  4. завидки — -ків, мн., розм. Те саме, що заздрощі. Завидки беруть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. завидки — 1. див. зависть 2. це засвітла Словник чужослів Павло Штепа
  6. завидки — ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  7. завидки — За́видки, -видків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. завидки — ЗА́ВИДКИ, ків, мн., розм. Те само, що за́здрощі. Павло аж струснувся: і від тріску, і від завидків на такі дужі, м’язисті руки (Ле, Вибр., 1939, 82); Він.. Словник української мови в 11 томах