завидки
ЗА́ВИДКИ, ків, мн., розм. Те само, що за́здрощі.
Павло аж струснувся: і від тріску, і від завидків на такі дужі, м’язисті руки (Ле, Вибр., 1939, 82);
Він.. доклав бісівських зусиль, щоб мінометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цілого полку (Гончар, III, 1959, 187).
◊ За́видки беру́ть (взяли́) кого і без додатка — робиться заздро кому-небудь.
[Іван:] Із Січі запорожці ходили воювать з ворогами.. І взяли завидки ворогів на їх хист та одвагу (Кроп., IV, 1959, 41);
— Маєш добрий апетит, Іоне, аж завидки беруть. А мені чомусь і їсти не хочеться… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 411);
На за́видки кому — так (такий, така і т. ін.), що може хтось позаздрити.
— Дай, думаю, пошию штани шкіряні.. Добренні вийшли, на завидки всім (Гончар, Тронка, 1963, 319).
Значення в інших словниках
- завидки — за́видки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
- завидки — див. заздрість Словник синонімів Вусика
- завидки — ЗАВИДЬКИ мн., заздрощі, жм. завидощі, од. заздрість, зависть, завидющість, д. зависність. Словник синонімів Караванського
- завидки — -ків, мн., розм. Те саме, що заздрощі. Завидки беруть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завидки — 1. див. зависть 2. це засвітла Словник чужослів Павло Штепа
- завидки — ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
- завидки — За́видки, -видків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завидки — Завидки, -ків мн. Зависть. зави́дки беруть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. посл. Словник української мови Грінченка