1. Словник української мови Грінченка

завороть

Завороть, -ті

ж.

1) = заворотень 1. Мнж. 180.

2) Круговоротъ, водоворотъ, поворотъ воды противъ теченія. Там заверить: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. (Залюбовск.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завороть — За́вороть: — запаморочення [54] Словник з творів Івана Франка
  2. завороть — -і, ж., діал. 1》 Вигин річки. 2》 Круговерть, вир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завороть — За́вороть, -роті, -роті, -роттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)