1. Словник української мови Грінченка

загорода

Загоро́да, -ди

ж.

1) Загорода. Огорожа, огороженное мѣсто.

2) загорода. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. ІІ. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць, поки все втихомирилось. ЗОЮР. І. 264.

3) Садъ; огородъ. Вх. Лем. 415. ум. загорідка. Вх. Лем. 415. Загородка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загорода — за́города іменник жіночого роду загін, обора загоро́да іменник жіночого роду огорожа Орфографічний словник української мови
  2. загорода — див. огорожа; перешкода; прибудова Словник синонімів Вусика
  3. загорода — (для худоби) загін, обора, (для овець) кошара; загородка. ЗАГОРОЖА огорожа <�тин, паркан, стіна тощо>; (дротяна) загородження. Словник синонімів Караванського
  4. загорода — I загор`ода-и, ж. 1》 Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. 2》 Те саме, що загородження. II з`агорода-и, ж. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загорода — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
  6. загорода — За́горо́да, -ди; за́горо́ди, за́горо́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. загорода — ЗА́ГОРОДА, и, ж. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. Словник української мови в 11 томах