загорода

Значення в інших словниках

1. загорода — див. огорожа; перешкода; прибудова Словник синонімів Вусика
2. загорода — (для худоби) загін, обора, (для овець) кошара; загородка. ЗАГОРОЖА огорожа <�тин, паркан, стіна тощо>; (дротяна) загородження. Словник синонімів Караванського
3. загорода — I загор`ода-и, ж. 1》 Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. 2》 Те саме, що загородження. II з`агорода-и, ж. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загорода — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
5. загорода — За́горо́да, -ди; за́горо́ди, за́горо́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. загорода — ЗА́ГОРОДА, и, ж. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. Словник української мови в 11 томах
7. загорода — Загоро́да, -ди ж. 1) Загорода. Огорожа, огороженное мѣсто. 2) загорода. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. ІІ. 134. Словник української мови Грінченка