задублювати
Задублювати, -люю, -єш
сов. в. задуби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Выдѣлывать, выдѣлать, выдубить (кожу). Гол. Од. 66.
2) О животныхъ: поднимать, поднять вверхъ хвостъ. Задубили коні хвости. О людяхъ: поднимать, поднять одежду, обнаживъ нижнюю часть тіла.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задублювати — заду́блювати дієслово недоконаного виду обробляти вимочуванням задублюва́ти дієслово доконаного виду зробити дубль Орфографічний словник української мови
- задублювати — -юю, -юєш, задубляти, -яю, -яєш, док., перех., спец. Паралельно встановити аналогічний пристрій, зробити дублювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задублювати — ЗАДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; док., що. 1. спец. Дубити (у 1 знач.). Сукна з вовни натурального чорного кольору з часом руділи, тому їх задублювали (з наук. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах