задублювати
ЗАДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; док., що.
1. спец. Дубити (у 1 знач.).
Сукна з вовни натурального чорного кольору з часом руділи, тому їх задублювали (з наук. літ.);
* Образно. Стовпами крику облягло і кучугури намело, стовпами криги задубило і улещати почало (В. Стус).
2. Обвітрювати, робити згрубілим (про шкіру обличчя, рук і т. ін.).
Сонце, вода та вітер щоденно задублювали шкіру вояків (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задублювати — заду́блювати дієслово недоконаного виду обробляти вимочуванням задублюва́ти дієслово доконаного виду зробити дубль Орфографічний словник української мови
- задублювати — -юю, -юєш, задубляти, -яю, -яєш, док., перех., спец. Паралельно встановити аналогічний пристрій, зробити дублювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задублювати — Задублювати, -люю, -єш сов. в. задуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, выдубить (кожу). Гол. Од. 66. 2) О животныхъ: поднимать, поднять вверхъ хвостъ. Задубили коні хвости. О людяхъ: поднимать, поднять одежду, обнаживъ нижнюю часть тіла. Словник української мови Грінченка