закаблучок
Закаблук, -ка
м.
1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. н. п.
2) хата закаблуком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. ум. закаблучок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закаблучок — закаблу́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- закаблучок — див. каблук Словник синонімів Вусика
- закаблучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до закаблук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закаблучок — ЗАКАБЛУ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до закаблу́к. Купив мені черевички, — закаблучки риплять (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах