1. Словник української мови Грінченка

закохання

Закоха́ння, -ня

с.

1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Мет. 78. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31.

2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Гол. III. 329. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати. Грин. III. 228.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закохання — закоха́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. закохання — -я, с., рідко. 1》 Те саме, що кохання. 2》 Стан за знач. закохатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закохання — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
  4. закохання — ЗАКОХА́ННЯ, я, с., рідко. 1. Те саме, що коха́ння. Вона ще вчора надумала, що з нашого закохання нічого не буде — ні щастя, ні вжитку, бо позавчора негарний сон їй снився… (Вовчок, VI, 1956, 276); На нещасне закохання я не нарікаю, хоч ти знаєш... Словник української мови в 11 томах