1. Орфографічний словник української мови

закохання

закоха́ння

іменник середнього роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закохання — -я, с., рідко. 1》 Те саме, що кохання. 2》 Стан за знач. закохатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. закохання — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
  3. закохання — ЗАКОХА́ННЯ, я, с., рідко. 1. Те саме, що коха́ння. Вона ще вчора надумала, що з нашого закохання нічого не буде — ні щастя, ні вжитку, бо позавчора негарний сон їй снився… (Вовчок, VI, 1956, 276); На нещасне закохання я не нарікаю, хоч ти знаєш... Словник української мови в 11 томах
  4. закохання — Закоха́ння, -ня с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Мет. 78. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Гол. III. 329. Словник української мови Грінченка