залягти
Заляга́ти, -га́ю, -єш
сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл.
1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Мнж. 143. Сиві кабани усе поле залягли. Ном. стр. 292. № 54. Великая худобонька все подвір'я заляже. Чуб. V. 163.
2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. Макс. (1834). 123.
3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. Мет. 150.
4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Ном. № 11762. Заляжу до завтрього. К. ЧР. 286.
5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Мнж. 141. Залягли вони на нас у балці. К. ЦН. 191. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. К. ПС. 110.
6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. МВ. ІІ. 49.
7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла. Борз. у.
Значення в інших словниках
- залягти — залягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- залягти — [зал'агти] -л'ажу, -л'ажеиш; мин. -л'іг, -л'агла; нак. -л'аж, -л'ажтеи Орфоепічний словник української мови
- залягти — див. залягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залягти — ЛЯГА́ТИ (про людей та деяких тварин — приймати горизонтальне положення), ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗЛЯГА́ТИ розм., КЛА́СТИСЯ розм., ОБЛЯГА́ТИСЯ розм. рідше; РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- залягти — Залягти́, заля́жу, -ля́жеш, -ля́жуть; залі́г, залягла́, -лягли́; залі́гши; заля́ж, -ля́жмо, -ля́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- залягти — ЗАЛЯГТИ́ див. заляга́ти. Словник української мови в 11 томах