замолювати
Замолювати, -люю, -єш
сов. в. замолити, -лю, -лиш, гл. Замаливать, замолить.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замолювати — замо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замолювати — -юю, -юєш, недок., замолити, -олю, -олиш, док., перех. 1》 перев. у сполуч. зі сл. гріхи. || перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину. 2》 тільки док., перен., рідко. Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- замолювати — ЗАМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач. Словник української мови в 11 томах