замолювати
замо́лювати
-юю, -юєш, недок., замолити, -олю, -олиш, док., перех.
1》 перев. у сполуч. зі сл. гріхи.
|| перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину.
2》 тільки док., перен., рідко. Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замолювати — замо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замолювати — ЗАМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач. Словник української мови в 11 томах
- замолювати — Замолювати, -люю, -єш сов. в. замолити, -лю, -лиш, гл. Замаливать, замолить. Словник української мови Грінченка