замолювати

замо́лювати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замолювати — -юю, -юєш, недок., замолити, -олю, -олиш, док., перех. 1》 перев. у сполуч. зі сл. гріхи. || перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину. 2》 тільки док., перен., рідко. Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. замолювати — ЗАМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач. Словник української мови в 11 томах
  3. замолювати — Замолювати, -люю, -єш сов. в. замолити, -лю, -лиш, гл. Замаливать, замолить. Словник української мови Грінченка