замчище
Замчище, -ща
с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище... у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Драг. 224. Як Си то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь. Шевч. 686.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замчище — за́мчи́ще 1 іменник середнього роду великий за́мок за́мчи́ще 2 іменник середнього роду місце, де був за́мок замчи́ще 3 іменник середнього роду від: замо́к Орфографічний словник української мови
- замчище — I -а, ч. і с. 1》 Збільш. до замок. 2》 Місце, де був замок; руїни замку. II -а, ч. і с. Збільш. до замок. Великий тлумачний словник сучасної мови