1. Словник української мови Грінченка

запікати

Запіка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. запекти, -чу, -че́ш, гл. Запекать, запечь. Неначе згага запекла. Шевч. 402. Запікають товсті стегна (теличі), обід спорадили. Рудан. І. 75.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запікати — -аю, -аєш, недок., запекти, -ечу, -ечеш, док. 1》 перех. Пекти в печі, духовці до утворення шкуринки на поверхні страви. || перен. Сильно гріючи, обпалювати (зазвичай про сонце). 2》 тільки док., неперех. Почати пекти (про дію вогню, жару і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запікати — запіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. запікати — ЗАПІ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати пікати. – Це правда, що туди привезли три роботи з Японiї, дак один згорiв, другий запікав i зупинився, а третiй втiк назад у Японiю? (В. Яворівський). Словник української мови у 20 томах
  4. запікати — Запіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; запекти́, -печу́, -пече́ш, -печу́ть; запі́к, -пекла́, -пекли́; запі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. запікати — ЗАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. перех. Пекти в печі, духовці до утворення шкуринки на поверхні страви. Спокусливо тягло запахом страв, що їх вміла варити, пражити, запікати попадя (Чендей, Птахи.. Словник української мови в 11 томах