запікати
ЗАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.
1. перех. Пекти в печі, духовці до утворення шкуринки на поверхні страви.
Спокусливо тягло запахом страв, що їх вміла варити, пражити, запікати попадя (Чендей, Птахи.., 1965, 51);
— Аж слина покотилася, як побачив, що так по-мистецьки качку запекла (Мирний, IV, 1955, 363);
// перен. Сильно гріючи, обпалювати (звичайно про сонце).
Сонце виснажувало землю, запікало на черепок (Горд., Цвіти.., 1951, 14).
2. тільки док., неперех. Почати пекти (про дію вогню, жару і т. ін.).
Він простяг руки, а іскряна птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, тільки іскри посипались на траву, на його руки, на щоки і запекли (Н.-Лев., II, 1956, 169);
Коло 12-ої туман зник і запекло сонце (Коцюб., І, 1955, 152).
3. тільки док., перех. і неперех. Викликати відчуття болю, схоже на те, що виникає, від дії вогню, жару.
Міцна горілка запекла в роті, як огонь (Н.-Лев., II, 1956, 54);
*Образно. Запекли ті гроші прокляті, наче жару в кишеню хто насипав (Мур., Бук. повість, 1959, 23);
// у сполуч. із сл. жаль, досада і т. ін., перен. Почати викликати важкі болісні переживання.
В Дутчихи знов заболіло серце за сина, сама думка, що можуть її сина не прийняти до бурси, запекла її, і вона гірко виплакала (Мак., Вибр., 1954, 89);
День стемнів мені, узяв жаль, запекла досада: — Поїхала! (Вас., II, 1959, 306);
Як на неминучу смерть, виряджались селяни до волості.. А діти! Як жаром сипне в грудях — запече жаль (Головко, II, 1957, 356);
// безос. , у сполуч. із сл. у грудях, коло серця іт.ін. Стало комусь дуже важко, болісно.
О-о-о-о! як же запекло коло серця! (Барв., Опов.., 1902, 116);
Дівчинка ковтала скоринку з слізьми, мов запивала її солодкою водою. Вона була така щаслива в цю мить, і так блаженно сяяли її блискучі очі, що Марчевському враз запекло в грудях, у горлі, затуманився зір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).
4. тільки док., перех., перен., розм. Вирядити, запровадити кого-небудь кудись (звичайно проти волі).
Не зазнали її діти ані радощів, ані розкошів тих. Де там: хліб змалечку недоїдати навчилися, а не встигло на ноги сп’ястися — запечи його в найми!.. (Кос., Новели, 1962, 157);
// Засадити до в’язниці.
— А, так ти, страмнюча, півнів нищити?!..Та замість вигнати по-хорошому — грудкою?! В острозі сидітимеш! Я тебе запечу! (Вишня, І, 1956, 105);
Третього разу те ж саме повторилося, і суддя мене запік до криміналу (Кучер, Дорога.., 1958, 152).
5. перех., діал. Розпалювати (люльку).
— Тото у мене господар, діда ввечір [увечері] роззуває, люльку дідові запікає (Черемш., Тв., 1960, 35).
Значення в інших словниках
- запікати — -аю, -аєш, недок., запекти, -ечу, -ечеш, док. 1》 перех. Пекти в печі, духовці до утворення шкуринки на поверхні страви. || перен. Сильно гріючи, обпалювати (зазвичай про сонце). 2》 тільки док., неперех. Почати пекти (про дію вогню, жару і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- запікати — запіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запікати — ЗАПІ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати пікати. – Це правда, що туди привезли три роботи з Японiї, дак один згорiв, другий запікав i зупинився, а третiй втiк назад у Японiю? (В. Яворівський). Словник української мови у 20 томах
- запікати — Запіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; запекти́, -печу́, -пече́ш, -печу́ть; запі́к, -пекла́, -пекли́; запі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запікати — Запіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. запекти, -чу, -че́ш, гл. Запекать, запечь. Неначе згага запекла. Шевч. 402. Запікають товсті стегна (теличі), обід спорадили. Рудан. І. 75. Словник української мови Грінченка