запір
Запір, -по́ру
м.
1) Запоръ (у двери и пр.).
2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20.
3) Рулевая часть байдака. Черк. у.
4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запір — -пору, ч. Пристрій для запирання, замикання чогось. Двері на запорі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запір — див. запор Словник чужослів Павло Штепа
- запір — запі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- запір — ЗАМО́К (пристрій для замикання дверей), ЗАПІ́Р рідше, ЗА́ПІРКА рідко; КОЛО́ДКА діал. (висячий замок). Він замкнув зовнішні двері на важкий залізний засув з висячим замком як московський калач завбільшки, забрав ключ (З. Словник синонімів української мови
- запір — ЗАПІ́Р, по́ру, ч. Пристрій для запирання, замикання чогось. Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! (Бор., Тв., 1957, 125); Я мовчу і чомусь уважно розглядаю пломбу, що висить на вагонному запорі (Кол., На фронті.., 1959, 98). Словник української мови в 11 томах