запір
ЗАПІ́Р, по́ру, ч. Пристрій для запирання, замикання чогось.
Відсувайся, запір: Із’їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! (Бор., Тв., 1957, 125);
Я мовчу і чомусь уважно розглядаю пломбу, що висить на вагонному запорі (Кол., На фронті.., 1959, 98).
Две́рі (воро́та) на запо́рі — двері (ворота) замкнені.
Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума в Давидовом граді, господом хранимім, Засіла на стогнах (Шевч., II, 1953, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запір — -пору, ч. Пристрій для запирання, замикання чогось. Двері на запорі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запір — див. запор Словник чужослів Павло Штепа
- запір — запі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- запір — ЗАМО́К (пристрій для замикання дверей), ЗАПІ́Р рідше, ЗА́ПІРКА рідко; КОЛО́ДКА діал. (висячий замок). Він замкнув зовнішні двері на важкий залізний засув з висячим замком як московський калач завбільшки, забрав ключ (З. Словник синонімів української мови
- запір — Запір, -по́ру м. 1) Запоръ (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака. Черк. у. 4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416. Словник української мови Грінченка