1. Словник української мови Грінченка

зараза

Зараза, -зи

ж.

1) Зараза. Не злякають тебе стріли, що летять удень на тебе, а ні болість в темну добу, ні зараза ополудні. К. Псал. 213.

2) раст. Orobanche Epithimum Dec. ЗЮЗО. І. 130.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зараза — Інфекція; ЖМ. епідемія, пошесть; ЛАЙ. ЗАНУДА. Словник синонімів Караванського
  2. зараза — -и, ж. 1》 Мікроорганізми, що є збудниками інфекційних хвороб. 2》 заст. Епідемічна хвороба, епідемія. 3》 перен. Що-небудь негативне, що може поширюватися, перейматися. 4》 ч. і ж., розм. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зараза — зара́за іменник жіночого роду за один раз Орфографічний словник української мови
  4. зараза — зара́за неприємна, підла, погана людина (м, ср, ст)|| = креатура ◊ злодійська зара́за вул. злодій без почуття злодійської честі (ст)|| = злодій Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зараза — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
  6. зараза — Зара́за, -зи, -зі; -ра́зи, -ра́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зараза — ЗАРА́ЗА, и, ж. 1. Мікроорганізми, що є збудниками інфекційних хвороб. «Рідная голубонько, серденько-паньматко! Одпусти в село мене поховать дитятко!» Пані як розходиться, — зразу до одказу: «Ти сюди ще, каже їй, занесеш заразу!» (Щог. Словник української мови в 11 томах