1. Словник української мови Грінченка

зарубувати

Зарубувати, -бую, -єш

сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл.

1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95.

2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку.

3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. Шух. І. 211.

4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. І. 203.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
  2. зарубувати — -ую, -уєш, недок., зарубати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Убивати сокирою, шаблею і т. ін. || Убивати на м'ясо (свійську птицю). 2》 Робити зарубку на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зарубувати — зару́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. зарубувати — ЗАРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Убивати сокирою, шаблею іт. ін. [Голос покликача судового:] Зволив божистий цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням, Руфіна ж і Прісціллу зарубати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах