заскочити
Заскакувати, -кую, -єш
сов. в. заскочити, -чу, -чиш, гл.
1) Вскакивать, вскочить, попасть куда. Заскочила баба в нерет: ні назад, ні наперед. Ном. № 10086.
2) Захватывать, захватить, застигать, застичь. Гайдамаки напали на двір Олексійця у Білозер'ї, а самого не заскочили. ЗОЮР. І. 249. Де ти його спобіжиш, де ти його заскочиш? Чуб. І. 92.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заскочити — Заскочити: — застати зненацька [52] Словник з творів Івана Франка
- заскочити — заско́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заскочити — див. заскакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заскочити — заскочити застати зненацька (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- заскочити — Захопити, піймати, запобігти Словник застарілих та маловживаних слів
- заскочити — заско́чили ша́рики за ро́лики в кого, рідше кому, грубо. Хто-небудь став дурним і нерозумно поводить себе. —Побачим…— І бачити нічого! Шумер сам склав і підписав смертного вирока собі. Да-а-а… шарики йому за ролики заскочили, да-а! (Б. Нечерда). Фразеологічний словник української мови
- заскочити — ЗАСТА́ТИ (про які-небудь події, явища природи і т. ін. — відбутися, настати під час перебування кого-небудь у якомусь місці; несподівано виявити, знайти кого-небудь у якомусь місці, положенні, становищі), ЗАХОПИ́ТИ, ПРИХОПИ́ТИ, ПРИХВАТИ́ТИ... Словник синонімів української мови
- заскочити — Заско́чити, -ко́чу, -ко́чиш, -ко́чать; заско́ч, -ко́чмо, -ко́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заскочити — ЗАСКО́ЧИТИ див. заска́кувати. Словник української мови в 11 томах