1. Словник української мови Грінченка

затон

Затон, -ну

м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило... По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затон — зато́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. затон — ЗАТОН – ЗАТОКА – ЗАВОДЬ Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ремонту річкових суден. Затока. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу: Перська затока. Заводь, -і, ор. -ддю. Літературне слововживання
  3. затон — ЗАТІН див. ЗАВОДОК. Словник синонімів Караванського
  4. затон — -у, ч. 1》 Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера. 2》 Спеціально захищене від течії й льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затон — ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Словник синонімів української мови
  6. затон — ЗАТО́Н, у, ч. 1. Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера. Та не йду шляхом, або стежками, а все манівцями. Все понад річкою, іноді через затони й бридьма, наче справді русалка (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах