затон
ЗАТО́Н, у, ч.
1. Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера.
Та не йду шляхом, або стежками, а все манівцями. Все понад річкою, іноді через затони й бридьма, наче справді русалка (Барв., Опов.., 1902, 367);
Гусей шумливі табуни Напровесні чи пізно восени Злітаються над ставу тихе лоно І каламутять голубінь затону (Рильський, II, 1956, 24).
2. Спеціально захищене від течії і льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден.
Три дзвінки, гудок, пароплав відшвартовується і виходить з канівського затону (Гур., Через замети, 1961, 60);
Вкривається кригою Дніпро. Закінчилася навігація на водній магістралі, флот став по затонах на зимівлю (Рад. Укр., 15.XII 1953, 3).
Значення в інших словниках
- затон — зато́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- затон — ЗАТОН – ЗАТОКА – ЗАВОДЬ Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ремонту річкових суден. Затока. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу: Перська затока. Заводь, -і, ор. -ддю. Літературне слововживання
- затон — ЗАТІН див. ЗАВОДОК. Словник синонімів Караванського
- затон — -у, ч. 1》 Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера. 2》 Спеціально захищене від течії й льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затон — ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Словник синонімів української мови
- затон — Затон, -ну м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило... По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293. Словник української мови Грінченка