1. Словник української мови Грінченка

заушниця

Заушниця, -ці

ж.

1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у.

2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73.

3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13.

4) мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заушниця — зау́шниця 1 іменник жіночого роду завушниця, запалення вушних залоз рідко зау́шниця 2 іменник жіночого роду сережка діал., рідко Орфографічний словник української мови
  2. заушниця — див. завушниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заушниця — СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І. Словник синонімів української мови
  4. заушниця — ЗАУ́ШНИЦЯ див. заву́шниця. Словник української мови в 11 томах