1. Словник української мови Грінченка

зафактувати

Зафактува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Представить какъ фактъ, какъ доказанное фактами. Багацько зафактованого (в історії) тоді, з'явилось нам тепер легендованим. К. Досв. (1876). Заздалег. словце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зафактувати — ЗАФАКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, заст. Подати що-небудь як факт, як доведене фактами. Саму істоту сього руху [протикнязівського], його головне прямування, загальний його характер можна, нам здається, зафактувати зовсім певно й рішуче (М. Грушевський). Словник української мови у 20 томах