1. Словник української мови Грінченка

заячий

Заячий, -а, -е

1) Заячій. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513.

2) раст.: а) заячий го́рох. Астрагонъ широколистый. б) — капуста. Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 168. в) — квас. Oxalis. Шух. І. 22. г) заяча крівця, заячий крівець. Hypericum perforatum L. ЗЮЗО. І. 125, 168. д) — кров. Majanthemus bifolium L. ЗЮЗО. І. 128. е) — чі лапки. Eriophorum angustifolium Roth. ЗЮЗО. І. 121, E. latifolium Норре. ЗЮЗО. І. 122. ж) — орішки Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. І. 111. з) — салата. Ranunculus Ficaria L. ЗЮЗО. І. 133. и) — ухо. Verbascum Lychnitis L. ЗЮЗО. І. 140. і) — холодок. Asparagus officinalis. ЗЮЗО. І. 113. к) — щавель, щавух. Oxalis Acetosella L. ЗЮЗО. І. 130.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заячий — за́ячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заячий — -а, -е. 1》 Прикм. до заєць. || Власт. зайцю. || Зробл. із хутра зайця. Заяча губа — вроджена вада людини, що виявляється у роздвоєнні верхньої губи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заячий — за́яча душа́. 1. Боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї (Ольги) до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Я. Качура). 2. Уживається для вираження незадоволення, роздратування з приводу чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  4. заячий — БОЯЗКИ́Й (властивий боязкій людині, який виражає страх), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл.; ЗА́ЯЧИЙ зневажл. (перев. у складі деяких стійких словосполучень); ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. заячий — За́ячий, -ча, -че; -ячі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заячий — ЗА́ЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до за́єць. І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя (Укр.. присл.., 1955, 269); На снігу виднілися заячі петлі (Донч., V, 1957, 475); // Власт. зайцю. Іде бідолаха [Заєць] до медвежої гаври. Словник української мови в 11 томах