збивати
Збива́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. збити, зіб'ю, б'єш, гл.
1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Въ приложеніи къ людямъ збити докупи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. Стор. МПр. 134. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Греб. 407. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. Г. Барв. 503. А яку худобу збив велику покійний. О. 1861. X. 38.
2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Грин. III. 632. Збив десять яблук. Рудч. Ск. І. 20. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. Грин. І. 209.
3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Черниг. у. Чуєш, хлопче, збий мені воли. Черниг. у.
4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. Грин. І. 175. збити шию (волові). Натереть шею (волу).
5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. МВ. (О. 1862. І. 98).
6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.
7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. Грин. II. 147.
8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Єв. І. V. 4. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Чуб. V. 126. Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. — бучу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. Рудч. Ск. II. 22.
9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. Левиц. І. 483.
10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. К. Іов. 70. — з пантели́ку, з пливу, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Стор. II. 243. Усі осінню зіб'ють з пливу. Н. Вол. у.
11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240.
12) Только сов. в. — крилами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.
Значення в інших словниках
- збивати — збива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збивати — (з ніг) валити, звалювати; (овочі) оббивати, струшувати; (ціну) збавляти, зменшувати; (розмову) переводити, спрямовувати; (з думки) плутати, пантеличити, дезорієнтувати; (траву) топтати, витоптувати, витолочувати; (ногу) ушкоджувати, зранювати... Словник синонімів Караванського
- збивати — -аю, -аєш, недок., збити, зіб'ю, зіб'єш, док., перех. 1》 Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. || Ударом, поштовхом скидати кого-, що-небудь із когось, чогось. || Влучаючи кулею і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збивати — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
- збивати — ВАЛЯ́ТИ (розминаючи, дуже ущільнювати вовну, виготовляти повсть, сукно тощо), ЗБИВА́ТИ. На водяних млинах валяли сукно й повсть; Збивати сукно. ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. Словник синонімів української мови
- збивати — ЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБИ́ТИ, зіб’ю́, зіб’є́ш, док., перех. 1. Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах