збивати

Значення в інших словниках

1. збивати — (з ніг) валити, звалювати; (овочі) оббивати, струшувати; (ціну) збавляти, зменшувати; (розмову) переводити, спрямовувати; (з думки) плутати, пантеличити, дезорієнтувати; (траву) топтати, витоптувати, витолочувати; (ногу) ушкоджувати, зранювати... Словник синонімів Караванського
2. збивати — -аю, -аєш, недок., збити, зіб'ю, зіб'єш, док., перех. 1》 Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. || Ударом, поштовхом скидати кого-, що-небудь із когось, чогось. || Влучаючи кулею і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збивати — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
4. збивати — ВАЛЯ́ТИ (розминаючи, дуже ущільнювати вовну, виготовляти повсть, сукно тощо), ЗБИВА́ТИ. На водяних млинах валяли сукно й повсть; Збивати сукно. ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. Словник синонімів української мови
5. збивати — ЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБИ́ТИ, зіб’ю́, зіб’є́ш, док., перех. 1. Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
6. збивати — Збива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. збити, зіб'ю, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Словник української мови Грінченка