збивати
збива́ти
-аю, -аєш, недок., збити, зіб'ю, зіб'єш, док., перех.
1》 Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь.
|| Ударом, поштовхом скидати кого-, що-небудь із когось, чогось.
|| Влучаючи кулею і т. ін., скидати кого-небудь із чогось (вбивши або поранивши).
|| Влучаючи, уражаючи чим-небудь те, що рухається в повітрі, змушувати падати додолу (птахів, літаки і т. ін.).
2》 Ударяючи, відокремлювати частину від чого-небудь; відбивати, стинати.
|| Ударяючи, відокремлювати що-небудь прикріплене, прибите.
|| Ударом, поштовхом змушувати падати (плоди тощо).
|| Струшувати (росу, сніг і т. ін.).
3》 Зменшувати або усувати щось, припиняти вияв чого-небудь. Збивати ціну.
Збивати (збити) оскому (оскомину) — а) (тільки док.) охолонути до чого-небудь; б) (кому) відбивати охоту до чого-небудь.
Збити пиху кому, з кого — змусити стати, зробити кого-небудь скромнішим.
4》 рідко. Ударом, поштовхом викидати, вибивати що-небудь.
|| тільки док., перен. Вибити ворога з зайнятих позицій.
5》 Різким рухом зсовувати, пересовувати що-небудь.
|| Зрушуючи, зсовуючи з місця, зморщувати, м'яти що-небудь.
|| Порушувати правильність, порядок чого-небудь, у чомусь.
6》 Змушувати відходити куди-небудь, відхилятися вбік від напрямку руху. Збивати з дороги.
|| Змушувати відмовлятися від певного напрямку думок, переконань, здійснення чого-небудь.
|| Спрямовувати що-небудь у певний бік.
7》 Підбивати на які-небудь учинки; підбурювати.
|| Змушувати втрачати послідовність думки, якої-небудь дії.
|| Змушувати помилятися.
Збивати з пантелику — а) викликати замішання в кого-небудь; спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати; б) змушувати кого-небудь поводити себе, діяти нерозумно.
Збивати з пуття кого — підбурювати на погані вчинки, псувати морально.
8》 Ударом, тертям стирати що-небудь.
|| Ударяючи, стираючи, псувати (інструмент, деталь і т. ін.).
|| Стоптуючи, псувати (підошви, підбори, взагалі взуття).
|| Ударяючи або тручи об що-небудь, ушкоджувати, зранювати (руки, ноги, шкіру на тілі і т. ін.). Збивати ноги.
9》 розм., рідко. Бити, ударяти чим-небудь по чомусь або одне об одне.
|| Молотити.
|| Ударяючи, пригинати до землі, витолочувати, псувати посіви, городину, траву.
|| Прати праником.
10》 Певним способом виготовляти чи обробляти що-небудь.
|| заст. Робити густішим, рівнішим готове домоткане сукно, обробляючи його в спеціальному пристрої.
11》 тільки док. Сильно побити кого-небудь.
12》 Прибивати що-небудь одне до одного.
|| Виготовляти що-небудь з окремих частин, прибиваючи їх одну до одної.
|| розм., рідко. Будувати (про житло).
13》 Ударами, поштовхами складати, з'єднувати що-небудь докупи, в одне ціле.
|| Змушувати збиратися в одному місці, зганяти докупи.
|| Об'єднувати, згуртовувати (людей); створювати (організацію і т. ін.).
|| Нагромаджувати, збирати (гроші, майно і т. ін.).
14》 Ударами, поштовхами перемішувати, здіймати хвилі, збовтувати (воду або іншу рідину).
|| Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пухким, пишним.
|| Ударами, поштовхами здіймати, утворювати куряву, піну і т. ін.
|| кул. Перемішуючи, сколочуючи яку-небудь масу, робити її пінистою.
15》 розм. Зчиняти що-небудь, супроводжуване галасом, шумом (бійку, сварку і т. ін.).
16》 тільки док., діал. Розбити.
Значення в інших словниках
- збивати — збива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збивати — (з ніг) валити, звалювати; (овочі) оббивати, струшувати; (ціну) збавляти, зменшувати; (розмову) переводити, спрямовувати; (з думки) плутати, пантеличити, дезорієнтувати; (траву) топтати, витоптувати, витолочувати; (ногу) ушкоджувати, зранювати... Словник синонімів Караванського
- збивати — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
- збивати — ВАЛЯ́ТИ (розминаючи, дуже ущільнювати вовну, виготовляти повсть, сукно тощо), ЗБИВА́ТИ. На водяних млинах валяли сукно й повсть; Збивати сукно. ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. Словник синонімів української мови
- збивати — ЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБИ́ТИ, зіб’ю́, зіб’є́ш, док., перех. 1. Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
- збивати — Збива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. збити, зіб'ю, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Словник української мови Грінченка