збивати

збива́ти

-аю, -аєш, недок., збити, зіб'ю, зіб'єш, док., перех.

1》 Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь.

|| Ударом, поштовхом скидати кого-, що-небудь із когось, чогось.

|| Влучаючи кулею і т. ін., скидати кого-небудь із чогось (вбивши або поранивши).

|| Влучаючи, уражаючи чим-небудь те, що рухається в повітрі, змушувати падати додолу (птахів, літаки і т. ін.).

2》 Ударяючи, відокремлювати частину від чого-небудь; відбивати, стинати.

|| Ударяючи, відокремлювати що-небудь прикріплене, прибите.

|| Ударом, поштовхом змушувати падати (плоди тощо).

|| Струшувати (росу, сніг і т. ін.).

3》 Зменшувати або усувати щось, припиняти вияв чого-небудь. Збивати ціну.

Збивати (збити) оскому (оскомину) — а) (тільки док.) охолонути до чого-небудь; б) (кому) відбивати охоту до чого-небудь.

Збити пиху кому, з кого — змусити стати, зробити кого-небудь скромнішим.

4》 рідко. Ударом, поштовхом викидати, вибивати що-небудь.

|| тільки док., перен. Вибити ворога з зайнятих позицій.

5》 Різким рухом зсовувати, пересовувати що-небудь.

|| Зрушуючи, зсовуючи з місця, зморщувати, м'яти що-небудь.

|| Порушувати правильність, порядок чого-небудь, у чомусь.

6》 Змушувати відходити куди-небудь, відхилятися вбік від напрямку руху. Збивати з дороги.

|| Змушувати відмовлятися від певного напрямку думок, переконань, здійснення чого-небудь.

|| Спрямовувати що-небудь у певний бік.

7》 Підбивати на які-небудь учинки; підбурювати.

|| Змушувати втрачати послідовність думки, якої-небудь дії.

|| Змушувати помилятися.

Збивати з пантелику — а) викликати замішання в кого-небудь; спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати; б) змушувати кого-небудь поводити себе, діяти нерозумно.

Збивати з пуття кого — підбурювати на погані вчинки, псувати морально.

8》 Ударом, тертям стирати що-небудь.

|| Ударяючи, стираючи, псувати (інструмент, деталь і т. ін.).

|| Стоптуючи, псувати (підошви, підбори, взагалі взуття).

|| Ударяючи або тручи об що-небудь, ушкоджувати, зранювати (руки, ноги, шкіру на тілі і т. ін.). Збивати ноги.

9》 розм., рідко. Бити, ударяти чим-небудь по чомусь або одне об одне.

|| Молотити.

|| Ударяючи, пригинати до землі, витолочувати, псувати посіви, городину, траву.

|| Прати праником.

10》 Певним способом виготовляти чи обробляти що-небудь.

|| заст. Робити густішим, рівнішим готове домоткане сукно, обробляючи його в спеціальному пристрої.

11》 тільки док. Сильно побити кого-небудь.

12》 Прибивати що-небудь одне до одного.

|| Виготовляти що-небудь з окремих частин, прибиваючи їх одну до одної.

|| розм., рідко. Будувати (про житло).

13》 Ударами, поштовхами складати, з'єднувати що-небудь докупи, в одне ціле.

|| Змушувати збиратися в одному місці, зганяти докупи.

|| Об'єднувати, згуртовувати (людей); створювати (організацію і т. ін.).

|| Нагромаджувати, збирати (гроші, майно і т. ін.).

14》 Ударами, поштовхами перемішувати, здіймати хвилі, збовтувати (воду або іншу рідину).

|| Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пухким, пишним.

|| Ударами, поштовхами здіймати, утворювати куряву, піну і т. ін.

|| кул. Перемішуючи, сколочуючи яку-небудь масу, робити її пінистою.

15》 розм. Зчиняти що-небудь, супроводжуване галасом, шумом (бійку, сварку і т. ін.).

16》 тільки док., діал. Розбити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збивати — збива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збивати — (з ніг) валити, звалювати; (овочі) оббивати, струшувати; (ціну) збавляти, зменшувати; (розмову) переводити, спрямовувати; (з думки) плутати, пантеличити, дезорієнтувати; (траву) топтати, витоптувати, витолочувати; (ногу) ушкоджувати, зранювати... Словник синонімів Караванського
  3. збивати — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
  4. збивати — ВАЛЯ́ТИ (розминаючи, дуже ущільнювати вовну, виготовляти повсть, сукно тощо), ЗБИВА́ТИ. На водяних млинах валяли сукно й повсть; Збивати сукно. ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. Словник синонімів української мови
  5. збивати — ЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБИ́ТИ, зіб’ю́, зіб’є́ш, док., перех. 1. Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. збивати — Збива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. збити, зіб'ю, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Словник української мови Грінченка