1. Словник української мови Грінченка

збувати

Збува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. збути, збуду, -деш, гл.

1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. МВ. ІІ. 7.

2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 358.

3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Чг. 27. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. Чуб. V. 220. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Св. Л. 5. Сьому не збувало на сльози. Св. Л. 110. на розум не збувати (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало. Св. Л. 129.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збувати — збува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збувати — -аю, -аєш, недок., збути, збуду, збудеш, док. 1》 перех. Продавати що-небудь, когось. || Віддавати кого-небудь кудись, улаштовувати, позбавляючись від утримання, догляду. || рідко. Проводити час, вік і т. ін. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збувати — збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Фразеологічний словник української мови
  4. збувати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. збувати — ЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБУ́ТИ, збу́ду, збу́деш, док. 1. перех. Продавати що-небудь, когось. Не хвалися, дівчинонько, Червоним намистом! Бо прийдеться-доведеться Намисто збувати, Молодому козакові Тютюн купувати! (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах