збуй-вік

Збуй-вік, -ка

м.

1) = збудь-вік. Волын. г. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. Подольск. г.

2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли. Луб. у.