1. Словник української мови Грінченка

збутвілий

Збутвілий, -а, -е

Сгнившій, испортившійся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збутвілий — -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до збутвіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збутвілий — збутві́лий зітлілий, прогнилий (ст): Людина мокрою вставала на ранкову збірку, цілісінький день мокнула під дірявим шатром, щоб після вечірньої збірки лягати в збутвілий, вологістю просяклий берліг (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт