1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збутвілий

збутві́лий

-а, -е, діал.

Дієприкм. акт. мин. ч. до збутвіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збутвілий — збутві́лий зітлілий, прогнилий (ст): Людина мокрою вставала на ранкову збірку, цілісінький день мокнула під дірявим шатром, щоб після вечірньої збірки лягати в збутвілий, вологістю просяклий берліг (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. збутвілий — Збутвілий, -а, -е Сгнившій, испортившійся. Словник української мови Грінченка