збутвілий

збутві́лий зітлілий, прогнилий (ст): Людина мокрою вставала на ранкову збірку, цілісінький день мокнула під дірявим шатром, щоб після вечірньої збірки лягати в збутвілий, вологістю просяклий берліг (Загачевський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збутвілий — -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до збутвіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збутвілий — Збутвілий, -а, -е Сгнившій, испортившійся. Словник української мови Грінченка