1. Словник української мови Грінченка

збіг

Збіг

м.

1) — га. Бѣглецъ, дезертиръ.

2) — гу. Бѣгство. збіг богородиці. Названіе дня 26 декабря. МУЕ. III. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збіг — збіг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. збіг — [зб'іг] -гу, м. (на) -гу Орфоепічний словник української мови
  3. збіг — -у, ч. 1》 Поєднання подій, явищ і т. ін. Збіг обставин — випадкове поєднання обставин. 2》 Одночасність подій, явищ і т. ін. 3》 Схожість, спільність між чим-небудь. 4》 Поступове потоншення стовбура дерева або гілки від основи до вершини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збіг — Збіг, збі́гу, в -гові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збіг — ЗБІГ, у, ч. 1. Поєднання подій, явищ і т. ін. — Поглянь: перший земляк, який зустрічається мені на фронті! Такий збіг! (Гончар, I, 1954, 14); — А я якраз з Людмилою в одному класі вчилась,— закінчила свою розповідь Тоня.— Людмила Книш?... Словник української мови в 11 томах