збігати
Збіга́ти, -гаю, -єш
сов. в. збігти, -біжу, -жиш, гл.
1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляет, ко шведом збігаєш. Гол. І. 36.
2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. Гліб. 23.
3) Попадать, попасть на дорогу (бѣжа). Дурів-дурів, та таки й збіг на свою стежку. Мир. ХРВ. 294.
4) О времени: проходить, пройти, пролетѣть. Час збігав, туга якось потроху втихла. МВ. ІІ. 147. Півроку збігло за водою. МВ. (О. 1862. III. 59).
5) О жидкости: уходить, уйти; закипѣть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь, збіжить, то дійки у корови порепаються. Грин. І. 18.
6) Только сов. в. Сравняться въ бѣгѣ. Куди тобі протів мене збігти? Рудч. Ск. І. 68.
7) Только сов. в. — кого. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збіжать нас п'яних. К. ЦН. 285.
---------------
Збігати, -гаю, -єш
гл. Сбѣгать. Збігала — свічечку купила. МВ. ІІ. 50.
Значення в інших словниках
- збігати — збі́гати дієслово доконаного виду збіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збігати — (з гори) бігма <�швидко> спускатися; (- рідину) стікати, (на вогні) википати; (з дому) тікати, (з обличчя) зникати; (- час) минати; (на думку) насуватися, спадати, набігати. Словник синонімів Караванського
- збігати — I зб`ігати-аю, -аєш, док. 1》 неперех. Піти кудись, зазвичай за чим-небудь, і швидко повернутися. 2》 перех. Швидко обходити якусь територію, побувати в багатьох місцях. II збіг`ати-аю, -аєш, недок., збігти, збіжу, збіжиш, док. 1》 Бігом спускатися вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збігати — СХОДИ́ТИ (піти куди-небудь і повернутися); ЗБІ́ГАТИ, СКО́ЧИТИ (швидко). Ти б мерщій сходила По воду студену Під липу зелену (П. Грабовський). Словник синонімів української мови
- збігати — ЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Піти кудись, звичайно за чим-небудь, і швидко повернутися. — Я на часинку збігаю до сусіди і зараз вернусь (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Сів батько на лаву та й дивиться на свою дочку, а вона.. Словник української мови в 11 томах