збігати
(з гори) бігма <�швидко> спускатися; (- рідину) стікати, (на вогні) википати; (з дому) тікати, (з обличчя) зникати; (- час) минати; (на думку) насуватися, спадати, набігати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збігати — збі́гати дієслово доконаного виду збіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збігати — I зб`ігати-аю, -аєш, док. 1》 неперех. Піти кудись, зазвичай за чим-небудь, і швидко повернутися. 2》 перех. Швидко обходити якусь територію, побувати в багатьох місцях. II збіг`ати-аю, -аєш, недок., збігти, збіжу, збіжиш, док. 1》 Бігом спускатися вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збігати — СХОДИ́ТИ (піти куди-небудь і повернутися); ЗБІ́ГАТИ, СКО́ЧИТИ (швидко). Ти б мерщій сходила По воду студену Під липу зелену (П. Грабовський). Словник синонімів української мови
- збігати — ЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Піти кудись, звичайно за чим-небудь, і швидко повернутися. — Я на часинку збігаю до сусіди і зараз вернусь (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Сів батько на лаву та й дивиться на свою дочку, а вона.. Словник української мови в 11 томах
- збігати — Збіга́ти, -гаю, -єш сов. в. збігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляет, ко шведом збігаєш. Гол. І. 36. 2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. Гліб. 23. Словник української мови Грінченка