звиклий

Значення в інших словниках

1. звиклий — зви́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. звиклий — Обвиклий, навиклий, привиклий; (- око) призвичаєний, натренований. Словник синонімів Караванського
3. звиклий — див. умілий Словник синонімів Вусика
4. звиклий — [звиклией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
5. звиклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до звикати. 2》 у знач. прикм. До якого звик хто-небудь; повсякденний, добре знайомий; звичний. 3》 у знач. прикм. Призвичаєний до чого-небудь, натренований. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. звиклий — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О. Словник синонімів української мови
7. звиклий — ЗВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до звика́ти. Звиклий стояти на боці скривдженого, Наливайко в ту ж мить відчув, що мусить допомогти втікачеві (Ле, Наливайко, 1957, 307); Поступово його руки, звиклі в дитинстві тримати косу... Словник української мови в 11 томах