1. Словник української мови Грінченка

звиняти

Звиняти, -няю, -єш

гл. = вибачати. На те просили, що в ріт носили, — звиняйте. Ном. № 12085.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звиняти — Звиня́ти: — вибачати [51] Словник з творів Івана Франка
  2. звиняти — звиня́ти дієслово недоконаного виду вибачати розм. Орфографічний словник української мови
  3. звиняти — див. пробачати Словник синонімів Вусика
  4. звиняти — -яю, -яєш, недок., звинити, -ню, -ниш, док., розм. 1》 неперех., перев. наказ. сп.Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. 2》 перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим-небудь. 3》 неперех., тільки наказ. сп., у знач. вставн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. звиняти — ЗВИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. неперех., перев. наказ. сп. Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. [Цуцик:] Дурний Бровко! Не розумієш,— Звиняй, що так кажу,— Я те роблю, чого ти не зумієш (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах