1. Словник української мови Грінченка

звисати

Звиса́ти, -са́ю, -єш

сов. в. звиснути, -ну, -неш, гл.

1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34.

2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48.

3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Нагаєчка дротяночка з кілка не звисає. Чуб. V. 578.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звисати — звиса́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звисати — -аю, -аєш, недок., звиснути, -ну, -неш; мин. ч. звис, -ла, -ло; док. 1》 Висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями (про предмети). || Бути, ставати опущеним; спадати. 2》 Відтягуючись, відвисати; обвисати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звисати — ВИ́СІ́ТИ (про хмари, туман і т. ін. — триматися в повітрі якийсь час нерухомо або повільно пересуваючись), ЗАВИСА́ТИ, ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВИСА́ТИ. — Док.: зави́снути, пови́снути, зви́снути. Сухий жовтий туман висів у повітрі, заступаючи сонце (З. Словник синонімів української мови
  4. звисати — Звиса́ти, -са́ю, -са́єш; зви́снути, зви́сну, -неш, -не; зви́слий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звисати — ЗВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. звис, ла, ло; док. 1. Висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями (про предмети). Словник української мови в 11 томах