звисати
звиса́ти
-аю, -аєш, недок., звиснути, -ну, -неш; мин. ч. звис, -ла, -ло; док.
1》 Висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями (про предмети).
|| Бути, ставати опущеним; спадати.
2》 Відтягуючись, відвисати; обвисати.
3》 Бути розташованим, висіти, нависати над ким-, чим-небудь.
|| на що. Опускатися, насуватися на що-небудь.
|| над чим. Виступати, нависаючи якоюсь частиною, кінцем над чим-небудь.
4》 Згинаючись, нахилятися, схилятися низько.
|| Нахилятися, перегнувшись через що-небудь.
|| через що. Бути перекинутим через що-небудь і спущеним униз.
5》 Зачепившись, утримуватися на чому-небудь у висячому положенні.
|| Повисати всією своєю вагою, усім тілом на чому-небудь, спиратися на щось.
|| Спадати, не облягаючи стану, плечей, бути великим для кого-небудь (про одяг).
6》 Триматися якийсь час у повітрі, нерухомо чи повільно пересуваючись.
|| Лунати, чутися (про звуки).
7》 перен. Виникаючи, з'являючись, загрожувати кому-, чому-небудь (про небезпеку, біду і т. ін.).
Значення в інших словниках
- звисати — звиса́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звисати — ВИ́СІ́ТИ (про хмари, туман і т. ін. — триматися в повітрі якийсь час нерухомо або повільно пересуваючись), ЗАВИСА́ТИ, ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВИСА́ТИ. — Док.: зави́снути, пови́снути, зви́снути. Сухий жовтий туман висів у повітрі, заступаючи сонце (З. Словник синонімів української мови
- звисати — Звиса́ти, -са́ю, -са́єш; зви́снути, зви́сну, -неш, -не; зви́слий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звисати — ЗВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. звис, ла, ло; док. 1. Висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями (про предмети). Словник української мови в 11 томах
- звисати — Звиса́ти, -са́ю, -єш сов. в. звиснути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34. 2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48. 3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Словник української мови Грінченка