звірик
Звірик, -ка
м. ум. отъ ii звір.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звірик — зві́рик іменник чоловічого роду, істота звіря діал. Орфографічний словник української мови
- звірик — -а, ч., діал. Звіря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звірик — ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384). Словник української мови в 11 томах